Рівненщина: область із двома обличчями — від книги, на якій присягають президенти, до бурштину під соснами

Рівненська область — це не однорідний «західний край» і не транзитна смуга між Києвом та Львовом, а дві різні країни, стиснуті в одну адміністративну одиницю: ренесансна замкова Волинь князів Острозьких на півдні й архаїчне болотисте Полісся з бурштином на півночі. Її головний символ народився в тихому селі Пересопниця під Рівним — це Пересопницьке Євангеліє 1561 року, книга, на якій під час інавгурації присягають президенти України.

Область легко звести до кількох ярликів. «Звідти бурштин». «Там той тунель для закоханих». «Колись називалася Ровно». Усе це правда — і водночас усе це ковзає по поверхні.

Бо варто придивитися — і замість пласкої точки на мапі проступають два світи. Південь — це камінь: замки, оборонні монастирі, магнатські резиденції, друкарні, академія. Північ — це вода й ліс: болота, озера, соснові бори, з-під яких століттями дістають скам'янілу смолу. Між ними тече Горинь. І працює вона тут майже як шов, що стягує докупи дві різні тканини.

Що це за область і де вона розташована?

Рівненщина лежить на північному заході України й має одну рису, якою не може похвалитися жоден із її українських сусідів: державний кордон із Республікою Білорусь на півночі. На заході вона межує з Волинською та Львівською областями, на сході — з Житомирською, на південному сході — з Хмельницькою, на півдні — з Тернопільською.

Ключові дані про регіон:

• Адміністративний центр — місто Рівне. До 1991 року і місто, і область носили русифіковану назву — Ровно та Ровенська відповідно.
• Дата утворення — 4 грудня 1939 року, після приходу радянської влади на Західну Волинь. Цю дату фіксують і офіційний портал Рівненської обласної адміністрації, і Енциклопедія історії України.
• Устрій — 4 райони (Вараський, Дубенський, Рівненський, Сарненський) і 64 територіальні громади після реформи 2020 року.
• Площа — близько 20 тисяч км², приблизно 3,3% території країни.
• Населення — орієнтовно 1,14 млн осіб за оцінкою на 1 січня 2022 року. Точнішої цифри немає: останній перепис в Україні проводили ще 2001-го.
• Рельєф офіційно поділяють на дві частини — підвищений південь (Волинська височина) і низовинну, заболочену північ (Поліська низовина). Ця межа й задає весь характер області.

Чому Рівне колись було Ровно?

Ім'я обласного центру — окрема маленька драма ідентичності. «Ровно» — це русифікована форма, яка стала офіційною за радянських часів. Повернення питомої назви припало на самий поріг незалежності.

25 грудня 1990 року Рівненська міськрада ухвалила рішення про повернення історичної назви. А 11 червня 1991 року Президія Верховної Ради УРСР постановою № 1183-XII офіційно перейменувала Ровно на Рівне, а Ровенську область — на Рівненську. Документ підписав тодішній голова Верховної Ради Леонід Кравчук.

Що цікаво — зміна далася не всім легко. Частина установ і мешканців вважала, що з перейменуванням можна й почекати. Ім'я, до якого звикли за півстоліття, теж стає своїм — навіть коли воно накинуте згори.

Хто такі князі Острозькі й чому без них не зрозуміти півдня області?

Якщо в історії Рівненщини є один рід, крізь який видно майже все, — це Острозькі. З XIV до початку XVII століття вони володіли Острогом майже без перерв і були одними з найбагатших та найвпливовіших магнатів спершу Великого князівства Литовського, потім Речі Посполитої.

Їхній слід — це кістяк усього південного «обличчя» області.

• Острог за Костянтина-Василя Острозького став одним із головних культурних осередків тогочасної України. Тут діяла Острозька академія, працювали друкарі, з'їжджалися вчені. Найдавніша збережена споруда замку — Мурована вежа-донжон XIV століття, рідкісний для України тип укріплення.
• Дубно Острозькі перетворили на потужну фортецю. Кам'яний замок князь Костянтин заклав 1492 року — того самого, коли Колумб перетнув Атлантику.
• Скарбниця Дубна — місце, де документ і легенда сплітаються найтісніше. «Реєстр скарбів замку князів Острозьких» 1616 року описував багатства поштучно: захисне озброєння з благородних металів, срібний і золотий столовий посуд, діадеми, персні з діамантами й рубінами — усього 49 скринь. І показова деталь: у тому ж реєстрі до «скарбів» прирівняли запаси харчів на випадок облоги — сало, рибу, мед, крупи. У світі, де замок міг місяцями стояти в облозі, повна комора важила не менше за перстень.

Де народилося Пересопницьке Євангеліє?

У селі Пересопниця, на берегах річки Стубли неподалік Рівного. Тут, у монастирі Різдва Богородиці, наприкінці серпня 1561 року завершили роботу над рукописом, який згодом назвуть українською Першокнигою.

Пересопницьке Євангеліє — один із перших перекладів Святого Письма тодішньою живою українською мовою. Роботу над ним вели перекладач і переписувач — Михайло Василевич та архімандрит Григорій, а коштом його створення стала волинська княгиня Анастасія Заславська (Гольшанська). Ця історія — приклад того, як жіноче меценатство рухало українську культуру ще у XVI столітті.

Сама Пересопниця значно старша за книгу. Уперше вона згадується під 1149 роком і в XI-XIII століттях була столицею удільного князівства — одним із головних міст літописної Погорини, землі по Горині. На її городищі археологи досі щороку шукають рештки того самого монастиря.

А сьогодні саме на цій книзі присягають на вірність народові українські президенти. Одне поліське село — і національний символ державності.

Що сталося під Берестечком і чому поле битви — саме на Рівненщині?

Найбільша козацька сторінка області — трагічна. Влітку 1651 року на болотистій заплаві річки Пляшівки, поблизу нинішнього села Пляшева, відбулася Берестецька битва — одна з найбільших битв Хмельниччини й одна з найтяжчих поразок козацького війська. Саме тут наказний гетьман Іван Богун виводив військо через прокладені трясовиною гаті, рятуючи його з оточення.

Тут легко заплутатися в географії. Місто Берестечко, від якого битва дістала назву, лежить на Волині. А от саме поле бою й меморіал — на Рівненщині, у Дубенському районі. На початку XX століття на острові Журавлиха звели храм-пам'ятник, у нижньому ярусі якого помістили саркофаг із кістками полеглих. У народі місце назвали «Козацькі могили». Пізніше археолог Ігор Свєшніков провів тут масштабні розкопки козацької переправи, які буквально підняли козацтво з болота — від літописного переказу до речей, які можна взяти в руки.

Пам'ять про це місце жила навіть тоді, коли її намагалися стерти. Тарас Шевченко відгукнувся на неї гірким рядком:

«Круг містечка Берестечка // на чотири милі // мене славні запорожці // своїм трупом вкрили».

Ці слова й сьогодні звучать на Козацьких могилах. Вони пояснюють, чому болотиста заплава під Пляшевою стала одним із головних місць національної пам'яті, а не просто рядком у підручнику.

Яке село подарувало Україні одразу кількох титанів книжності?

Дермань. Тут діяв оборонний монастир-фортеця зі стінами до шести метрів заввишки — і в його історії зійшлися імена, яких вистачило б на кілька окремих музеїв.

• Іван Федоров (Федорович) — першодрукар, який певний час керував тутешньою друкарнею. Через нього Рівненщина входить в історію східноєвропейського книгодрукування.
• Мелетій Смотрицький — мовознавець, автор «Граматики слов'янської», праці, що на два століття стала основою церковнослов'янської граматики. Він був ігуменом Дерманського монастиря, тут помер 1633 року, тут його й поховали.

Небагато сіл в Україні можуть похвалитися такою густотою імен першого ряду на одному цвинтарі.

Які легенди варто знати — і де тут проходить межа між фактом і вигадкою?

Майже кожен замок і кожне озеро Рівненщини мають свою історію. Складність одна — не переплутати документ із переказом. Тому нижче кожен сюжет іде зі своїм статусом.

• Привид Гальшки Острозької (легенда). Гальшка — цілком реальна постать, єдина спадкоємиця величезних статків Острозьких, яку в XVI столітті двічі силоміць видавали заміж. Її доля справді була трагічною. А от сюжет, ніби вона кинулася з вежі й тепер її привид у білій сорочці блукає замком у місячні ночі, — це фольклор. Причому живучий. Острозький краєзнавець Микола Бендюк, який десятиліттями вивчає місто, сам перевіряв цю історію: «Після того я теж лишився в замку, чекав до дванадцятої ночі. Писав, знаходив собі роботу, але Гальшка не показалася. Вона мене, видно, не любить». Ця іронічна репліка людини, яка знає про Острог більше за будь-кого, — найкраще пояснення, як варто ставитися до замкових привидів.
• Острозькі підземелля (легенда з історичним ядром). Що під Острогом є підземні приміщення — факт: під час земляних робіт тут знаходили підвали XV-XVII століть і навіть сліди поселень IX століття. А от розповідь про суцільний підземний хід від замку до Межиріцького монастиря за чотири кілометри археологи поки не підтвердили. Підвали — так, наскрізний тунель — досі переказ.
• Хлопець, що спустився юнаком, а вийшов дідом (легенда). Засудженого злодія нібито спустили на мотузці в острозьке підземелля, а витягли живим, але посивілим старим — і він відмовився говорити, що бачив унизу. Класичний фольклорний сюжет про сторожа підземних скарбів. Саме так його й варто читати.
• Скарби Дубна (переказ) і Реєстр 1616 року (факт). Про замуровані в підземеллях Дубна незліченні багатства розповідають століттями. Скарбу ніхто не знайшов — зате зберігся реальний документ, «Реєстр» 1616 року з описом тих самих 49 скринь. Рідкісний випадок, коли легенда про скарб спирається на цілком справжній папір.
• Привиди Тараканівського форту (міський міф). Форт кличуть «містом привидів»: нібито ночами тут блукають душі загиблих солдатів, а головний привид — гарнізонний священик, що б'є в дзвони. Реальна основа теж є: під час Брусиловського прориву 1916 року поблизу точилися бої. Але привиди належать до легенд, а не до хроніки.
• Тунель кохання (туристичний міф). Тут варто бути чесними. Сам тунель абсолютно реальний — це діюча колія в зеленій арці дерев під Клеванню. А от «давня легенда» про те, що пара, яка загадає бажання, обов'язково його здійснить, — конструкт останніх років, розкручений після того, як локацію помітили туристи й кінематографісти. Краса справжня, легенда молода.
• Поліський світ чаклунів і вужів (етнографічні повір'я). На півночі області етнографи ще у XX столітті записували стійкі повір'я про «знаючих» людей, які буцімто наказують зміям, «насилають» вужів на ворога, а по смерті такого чаклуна в його домовині нібито знаходять змій. Це не хроніка подій, а свідчення давнього поліського світогляду — і саме як світогляд ці історії найцінніші.

Які місця треба побачити на Рівненщині?

Не список пам'яток заради списку, а опорні точки, кожна з яких додає щось до портрета області.

• Острозький замок і академія — серце книжної Волині й найлогічніший старт подорожі південною Рівненщиною. Саме тут густіше за все висять легенди.
• Дубенський замок — друга магнатська твердиня, яку, за переказами, ніколи не брав ворог. Сьогодні тут музей, і саме тут матеріалізується історія про 49 скринь.
• Пересопниця — місце народження Першокниги, з культурно-археологічним центром і музеєм-пантеоном на городищі літописного міста.
• Дермань — оборонний монастир, який пам'ятає Федорова й Смотрицького.
• Межиріцький монастир-фортеця біля Острога — Свято-Троїцька обитель за кам'яними стінами з вежами.
• Тараканівський форт біля Дубна — величезна цегляна фортеця кінця XIX століття, зведена Російською імперією для захисту залізниці Львів — Київ. За призначенням вона майже не воювала, зате стала однією з найатмосферніших руїн країни й магнітом «темного туризму».
• Тунель кохання (Клевань) — ділянка діючої залізничної колії в зеленій арці дерев; поруч — руїни Клеванського замку Чорторийських XV століття.
• «Козацькі могили» (Пляшева) — меморіал на полі Берестецької битви.
• Бурштиновий край (Клесів, Дубровиця) — північ, де під соснами лежить «сонячний камінь».
• Озеро Нобель і Біле озеро — поліські водойми-перлини; Нобель (близько 470 га) — одне з найбільших озер області.

Що таке «бурштинові війни» і чим живе північ області сьогодні?

Найгостріший сучасний сюжет Рівненщини лежить під соснами Полісся. Бурштин тут утворився близько 40 мільйонів років тому, коли ця територія була островом серед давнього моря. Використовували його ще з кам'яної доби — у поліських пам'ятках знаходили прикраси й амулети з рівненського «сонячного каменю».

А у 2010-х роках північ області разом із сусідніми Волинню та Житомирщиною пережила «бурштинову лихоманку».

• Масштаб. Нелегальний видобуток перетворював ліси на «місячні пейзажі», розмиваючи ґрунт мотопомпами. Обсяги оцінювали в 120-300 тонн на рік, а тіньовий обіг — у сотні мільйонів доларів.
• Конфлікт. Звідси й самі «бурштинові війни» — сутички між копачами, кримінальними угрупованнями й силовиками.
• Перелом. У грудні 2019 року ухвалили закон про регулювання видобутку, і промисел поступово переходить у легальне русло.
• Нова економіка. У Клесові, неформальній «столиці» бурштинового краю, запустили туристичний маршрут «Бурштинові копальні»: туристам показують сліди колишнього хаосу й дають самим знайти дрібний камінець. Паралельно на виснажених ділянках висаджують сосни й відновлюють гідрологію — процес, що розтягнеться на десятиліття.

До цього додаються ще два сучасні сюжети. Після 2022 року віддалена від фронту область стала тилом і прихистком — сюди релокувалися переселенці й цілі установи зі сходу, зокрема Луганський державний медичний університет. А замки, форт, Тунель кохання й Козацькі могили роблять Рівненщину дедалі помітнішою на туристичній мапі, хоча інфраструктура ще наздоганяє інтерес.

Який маршрут обрати для подорожі?

Логіка проста: рухатися з півдня на північ, від каменю до води.

• Для любителів історії — коло південної Рівненщини: Острог із замком і академією, Межиріч, Дубно із замком і Тараканівським фортом поруч, Пересопниця, Дермань. Сюди ж — Козацькі могили біля Пляшеви.
• Для тих, хто шукає атмосферу й кадри — Тараканівський форт із його напівзруйнованою величчю та Тунель кохання під Клеванню.
• Для родини — Рівне із зоопарком і Музеєм бурштину, Тунель кохання, а для старших дітей — замки й Козацькі могили.
• Для глибшої поїздки — північ: поліські озера Нобель і Біле, бурштиновий Клесів, тихі села Зарічненського краю. Це вже не гонитва по замках, а повільніша, споглядальна подорож — і саме вона показує друге обличчя області.

Паспорт локації

• Характер: двоїстий — стриманий книжник на півдні, мовчазний поліщук на півночі.
• Стихія: камінь і вода.
• Головний символ: Пересопницьке Євангеліє.
• Суперсила: уміння зберігати — від давньої книги до козацьких кісток, піднятих із болота.
• Слабке місце: недооціненість; область звикли проїжджати повз.
• Історичний нерв: рід Острозьких і народження української Першокниги.
• Місце сили: Пересопниця.
• Факт, який змінює сприйняття: поле Берестецької битви — саме тут, а не «десь на Волині».
• Чому важлива для України: тут народилася книга президентської присяги й зберігається одна з найтрагічніших сторінок козацької історії.

FAQ

Чим відома Рівненська область? Пересопницьким Євангелієм 1561 року (книгою президентської присяги), спадщиною князів Острозьких, полем Берестецької битви 1651 року та бурштином Полісся.

Що подивитися на Рівненщині за два дні? Острог із замком і академією, Дубенський замок, Тараканівський форт, Тунель кохання під Клеванню, Пересопницю та «Козацькі могили» біля Пляшеви.

Чому Рівне раніше називали Ровно? «Ровно» — русифікована форма радянських часів. 11 червня 1991 року місто й область перейменували на Рівне й Рівненську відповідно до правил українського правопису.

Чи справді поле Берестецької битви розташоване на Рівненщині? Так. Хоча місто Берестечко лежить на Волині, саме поле бою 1651 року й меморіал «Козацькі могили» розташовані біля села Пляшева в Дубенському районі Рівненської області.

Посилання до тем статті

Матеріали для подальшого читання. Посилання відкриваються в новій вкладці.

• Острозький замок і краєзнавчий музей
• Поле Берестецької битви: історія заповідника